Риби Шацьких озер

Невелика нічна донна риба замулених мілководь, здатна ковтати атмосферне повітря і перечікувати несприятливі періоди, зариваючись у ґрунт. Офіційний профіль Люцимера відносить в’юна до широко розповсюджених риб озера.

Одна з найменших риб Світязя — зазвичай лише близько 6 см. Верховку часто плутають із мальками інших видів або з верховодкою, хоча це окремий короткоживучий мешканець зарослого мілководдя.

Невелика срібляста зграйна риба відкритої води Світязя. Сучасний огляд називає верховодку разом з окунем основою уловів Шацького поозер’я; для хижаків вона є одним із головних кормових об’єктів.

Невелика аборигенна риба зарослих мілководь, усе розмноження якої залежить від живих двостулкових молюсків. Для Острів’янського гірчака названо у сучасному видовому переліку; кількісних обліків саме цієї популяції немає.

Невелика колюча придонна риба, що добре бачить і знаходить корм за слабкого освітлення. У першому відомому списку Світязя 1911 року йоржа не було, але сучасні дослідники називають його типовим видом озера.

Аборигенний золотий карась — рідкісніший двійник масового сріблястого карася. У Світязі його фіксували історично й називали малочисельним у сучасніших оглядах; з 2021 року вид занесений до Червоної книги України.

Яскрава прибережна риба заростей Світязя, яка значну частину корму збирає у верхніх шарах води. Її молодь безпосередньо досліджували в озері у 2000 році.

Оливково-зелений мешканець теплих зарослих мілководь із мулистим дном. У Світязі лин відомий щонайменше від початку XX століття, але сучасні огляди називають його рідшим за плітку, окуня чи ляща.

Велика зграйна донна риба Світязя з висувним ротом, пристосованим збирати корм із мулу. Лящ багато десятиліть входить до промислового ядра іхтіофауни Шацьких озер.

Єдиний прісноводний представник миневих, холодолюбний нічний хижак із характерним вусиком на підборідді. Шацький НПП називає минька у Люцимері дуже рідкісним, тому картка фіксує підтверджену присутність, але не припускає стабільної чисельності.

Один із наймасовіших і найпомітніших хижаків Світязя: молодь тримається зграйками біля берега, а великі особини переходять на живлення рибою. У 2000 році молодь окуня безпосередньо відбирали у Світязі для аналізу важких металів.

Невелика зграйна донна риба піщаних і піщано-гравійних ділянок річок та озер. Для Ритця пічкура наведено з точною латинською назвою Gobio gobio, але без кількісного контрольного відлову, тому локальна присутність позначена із середньою впевненістю.

Один із двох головних компонентів історичного промислового вилову Світязя: у 2010–2018 роках на плітку припадало 42,9%. Це пластичний зграйний всеїдний вид, який пов’язує планктон, донних безхребетних і хижих риб.

Зграйний донний короповий вид, зовні схожий на молодого ляща. Плоскирку фіксували у Світязі ще 1911 року, а в 2009-му вона входила до окремо облікованих видів дослідного вилову.

Найбільша аборигенна хижа риба регіону. Офіційний перелік підтверджує її для Світязя та Пулемецького, а локальні описи — для Чорного Великого і Климівського, проте відкритих кількісних оцінок цих популяцій немає.

Головний засідковий хижак мілководь Світязя. Щука стримує надмірну чисельність дрібної риби, але її відтворення залежить від збереження затопленої прибережної рослинності.

Велика східноазійська рослиноїдна риба, яку вселяють у водойми для контролю надлишкової водяної рослинності. У Люцимері білий амур акліматизований, але трапляється рідше, а природного відтворення в озерах Шацького поозер’я не зафіксовано.

Найвідоміша риба Світязя і водночас найуразливіша. У 2010–2018 роках вугор давав 43,5% облікованого промислового вилову озера, але його світова популяція має статус CR, а з 2021 року вид занесений до Червоної книги України.

Велика всеїдна придонна риба, вселена до Світязя у 1960-х роках. У 2026 році Шацький НПП відновив зариблення озера, випустивши 500 кг коропа-сазана після перерви від 1990-х.

Східноазійський родич звичайного коропа, якого старі джерела часто трактували як його підвид. У матеріалах Шацького поозер’я «сазан амурський» названий окремим акліматизованим видом Люцимера, але сучасне таксономічне зіставлення історичних зариблень потребує обережності.

Холодолюбний сиг, якого вселили до Пулемецького та Світязя поза природним ареалом. Для Пулемецького є сильніші сучасні підтвердження, а у Світязі документовано зариблення і вилов двох особин 2006 року; актуальна чисельність та природне відтворення в обох озерах невідомі.

Північноамериканський сом, якого розводять у ставках і вселяють у водойми за межами природного ареалу. Для Ритця його прямо наведено як Ictalurus punctatus, однак запис поки спирається на один озерний опис без оприлюдненого сучасного контрольного відлову, тому впевненість середня.

Великий пелагічний хижак, інтродукований до Світязя у 1960-х роках і нині типовий для озера. На відміну від щуки, судак активно переслідує зграйних риб у відкритій воді та добре полює за слабкого освітлення.

Велика східноазійська риба-фільтратор із непропорційно масивною головою й низько посадженими очима. У Люцимері строкатий товстолобик акліматизований, але рідкісний; природно у Шацьких озерах не розмножується, тому залежить від зариблення.

Найхарактерніший рибний акліматизант Пісочного. Форелеокуня вселяли до Шацьких озер на початку 1950-х; у другій половині десятиліття він траплявся переважно саме тут. Пізніші джерела описують популяцію як малочисельну, тому це не гарантований сучасний трофей.

Надзвичайно витривалий вселенець, інтродукований до Світязя у 1960-х роках. Завдяки незвичному способу розмноження й толерантності до нестачі кисню сріблястий карась швидко натуралізується та може витісняти золотого карася.

Один із найважливіших сучасних чужорідних видів Шацького поозер’я. У Чорному Великому ротаня вперше для території Шацького НПП зафіксували 2010 року; це озеро стало вихідною точкою документованого поширення виду в парку.

Північноамериканський інвазійний сомик, що витримує теплу воду, дефіцит кисню й забруднення. Його присутність у Світязі підтверджена не лише промисловим обліком 2009 року, а й прямим науковим відбором 2021 року.