«Затонуле місто князя Тугана»
Місто добровільно провалилося під землю, щоб не дістатися ворогам; невинні дівчата обернулися на білі лілеї-купави. Класична фольклорна раціоналізація раптового карстового провалу; лягла в основу балад А. Міцкевича.

Шацький національний природний парк; біосферний резерват ЮНЕСКО «Західне Полісся»
Ексклюзив
34 локальних назв дна — ями, підводні гори, затоки й рибні місця, якими користуються місцеві рибалки. Основа — батиметрична схема за промірами С. Ленцевича (1931), геоприв'язана до сучасних мап. Увімкніть шар «Схема глибин (1931)» або перемкніться на супутник.
Розташування зон орієнтовне (±50–200 м): позиції відчитані зі схематичної карти 1931 року.
Екосистема
Історія
Перша згадка теренів у «Повісті временних літ» — битва Ярослава Мудрого зі Святополком поблизу озерного комплексу.
Перша документальна фіксація поселення — села Світязь.
Перша згадка про Петро-Павлівську церкву; парафія Любомльської протопопії Холмської землі.
Люстрація Любомльського староства: 9 дворищ, привілей на вільний вилов риби в озері у 35 осіб.
Кадастр: село налічує 101 двір та 508 жителів; разом із приписними селами — 643 віряни.
Освячено муровану Петро-Павлівську церкву, що збереглася донині.
Перше ґрунтовне лімнологічне дослідження П. А. Тутковського (опубл. 1901).
Демографічний пік: 313 дворів та 2426 жителів села.
Створення Шацького національного природного парку.
Фольклор
Місто добровільно провалилося під землю, щоб не дістатися ворогам; невинні дівчата обернулися на білі лілеї-купави. Класична фольклорна раціоналізація раптового карстового провалу; лягла в основу балад А. Міцкевича.
Сльози згорьованої Пулі затопили поле битви, утворивши озеро; назва «Світязь» — на честь витязя Освіда.
Полісся було дном моря; кит, що залишився в найглибшій западині, скам'янів і став островом посеред озера.
Записана П. Тутковським у 1901 р.: Бог в образі старого карає злих пастухів; з-під піднятого каменя вдарив струмінь, що утворив озеро.
Поранений князь омив рани цілющою водою, прозрів і вигукнув «Свєт язь!» — етимологічний міф топоніма.
У літературі: Адам Міцкевич — балади «Świteź» та «Świtezianka» (1821) · Фредерік Шопен — фортепіанні балади за мотивами Міцкевича · Леся Українка — «Лісова пісня» (поліська демонологія)
Довідник
Велика відокремлена затока на крайньому заході
Зона поруч із південним берегом (навпроти села Світязь)
Урочище між Черевицькою горою та східним берегом
Вузька протока, що з'єднує затоку Бужня з основним озером
Найглибша точка озера (58.4 м), різкий обрив на північ від острова
Перехідна зона від очерету до великих глибин на заході
Мілководна прибережна зона на західному узбережжі
Прибережна зона на південному сході
Витягнута западина безпосередньо на південь від острова
Західний берег, південніше Голодницького очерету
Прибережна зона на південно-західному березі
Північний берег (в районі села Пульмо)
Мілина біля південного берега (ближче до центру с. Світязь)
Південний берег, східніше від Каменя
Північно-східна прибережна зона
Південно-західний берег, одразу на схід від протоки Ворота
Пониження на південь від Тучної гори
Глибока западина (15.7 м) у найпівденнішій частині озера
Затока/урочище на східному березі, південніше Ступи
Північно-західний вигин берега
Південно-західна частина, глибше від берега
Велика затока на східному узбережжі
Вузька, витягнута затока на крайньому південному сході
Найпівденніша точка берегової лінії озера
Мілина (0.6 м) одразу на схід/південний схід від острова
Пониження дна на схід від острова
Зона поруч із Черевицькою горою та Вербиною
Западина (до 20 м) на південний схід від острова
Велетенське мілководдя (1.2 м) у східній частині озера
Мілководна зона на крайньому північному сході (поруч з урочищем Гряда)
Плато на південний захід від острова, поруч із Тучною ямою
Глибока западина на південний захід від острова
Підняття дна (2.5 м) у південно-східній частині
Мілководне урочище (0.8 м) на північний схід від острова